Вражаючі види мальовничого озера. Відпочинок у Карпатах та сходження на Говерлу - тонкощі

Говерла – це найвища в Українських Карпатах вершина, її висота понад 2000 метрів.

Більшість туристів, які приїхали до Карпат, мріють саме про відвідування цієї легендарної вершини. Багато хто воліє присвячувати сходження на Говерлу якійсь із пам'ятних дат. Наприклад, до Дня незалежності або до Дня народження. Деякі альпіністи і просто перетворюють сходження на своєрідний щорічний ритуал.
На вершину Говерли веде не один маршрут. Вони відрізняються часом підйому, складністю та іншими деталями.

Не менш важливо ще перед сходженням визначиться із житлом, зручним для комфортного переміщення до початкової точки обраного маршруту. Так, шлях у багатоденний похід із наметом на вершину Говерли бере свій початок з боку Петроса чи Лазещини, звідти найзручніше потрапити на гірський хребет. Щодо одноденного сходження, то воно, маючи певні нюанси, бере свій початок на території спортивної бази Заросляк.

Нюанси полягають у тому, що до спортивної бази Заросляка немає регулярного сполучення – громадський транспорт туди не курсує. Тому, щоб мати можливість зручно дістатися бази від місця свого проживання, бажано підбирати собі житло у Ворохті чи Верховині. Звідти до бази ви зможете дістатись у складі однієї з екскурсій. Не складе проблем і приватний трансфер, замовити який тут не дає жодних проблем.

Зверніть увагу, плануючи подорож на власному автомобілі, зверніть увагу на те, що перед Заросляком на вас чекають близько 13-ти кілометрів розбитої дороги. Відповідно, проїхати безпосередньо до бази можна виключно позашляховиком.
Не менш слушним варіантом є заселення безпосередньо на територію спортивної бази. Щоправда, зробити це можна лише у той період, коли там немає заїздів професійних спортсменів. Вхід на маршрут зовсім поряд із базою. Тут ви можете і залишити свій автомобіль, для цього знадобиться його реєстрація та оплата у розмірі 30 гривень з особи.

На основі можна користуватися душовими кабінами.
Враховуючи високу популярність підйому на Говерлу, у спортивної бази почала активно розвиватися інфраструктура – ​​тут уже утворився невеликий ринок, а місце на паркуванні зайняти стає все складнішим, все частіше машину доводиться залишати прямо на узбіччі. На ринку туристи зможуть і перекусити та щільно повечеряти чи пообідати, купити близьким та знайомим сувеніри та магнітики. До речі, магнітики продаються і прямо на вершині – можливо, ви вважаєте такий подарунок оригінальнішим.

Досвідчені любителі сходжень на гірські вершини радять вирушати в гори раніше. Це дозволить запобігти можливим затримкам внаслідок непередбачених обставин. Ними можуть виступати:
розмита і так неякісна дорога;
можлива черга на реєстрацію;
час шляху від бази чи паркування до місця відправлення;
час, який знадобиться на те, щоб перекусити, сходити до туалету чи зробити покупки;
час, щоб домовитися про прокат спорядження.

Наприклад, зупиняючись у Верховині, що за 36 кілометрів від спортивної бази Заросляк, починаючи від виходу з території готелю, і закінчуючи прибуттям на точку відправлення – вихід на стежку, ми витратили близько 2-ї години. Таким чином, ми змогли розпочати похід не о 9 годині ранку, а лише об 11.20. всього від бази Заросляк можна вирушити відразу на три маршрути:
жовтий на озеро Несамовите;
синій – на Говерлу;
зелений – на Говерлу.

Найкоротший із них – синій маршрут тривалістю 3.7 км завдовжки. Довжина зеленого, більш пологого маршруту – 4,3 кілометра. Рекомендується виконувати підйом по синьому, а спуск – по зеленому маршруту. Синій маршрут дозволяє помилуватися найкрасивішими видами. Починається він досить різким підйомом, який згодом змінюється більш пологою стежкою, з якої відкриваються найкрасивіша панорама місцевих пейзажів. Легкість підйому дозволяє здійснювати сходження як дорослим, а й дітям. Щоправда, враховувати кардіо навантаження необхідно у будь-якому випадку.

Вирушаючи на підйом, не забудьте взяти з собою питну воду з розрахунку 2 літри на одну особу. Не завадить сонцезахисний крем. Зверніть увагу, обгоріти на Говерлі можна навіть восени. Стане в нагоді також кепка, тепла куртка або ветровка. На підйом у середньому піде 2,5 години, спуск займе близько 1,5 години.
Як не дивно, але вершина Говерли, швидше за все, зустріне вас багатолюдним натовпом, що активно пересувається однією з численних фотозон.

Люблять туристи фотографуватися біля обеліска чи хреста. Якщо ви сильно зголодніли під час підйому, гостинні жителі Карпат пригостять вас на вершині. Гривен за 35-40 вам запропонують склянку ароматного чаю, готові та бутерброди для туристів. Не забудьте і про подарунки – вартість магнітиків та медалек тут близько двохсот гривень.
Відпочивши на вершині Говерли та смачно перекусивши можна відправитися назад, на спортивну базу Заросляк, скориставшись для цього пологою зеленою стежкою. Ми ж під час спуску вирішили дещо розширити свій маршрут і піти до неймовірно красивого озера Несамовите. Його локація за шість кілометрів від «червоного» маршруту, що проходить через вершини Данцер, Брескул і Пожижевська, трохи не доходячи до вершини Туркул.

Якщо йти у хорошому стабільному темпі, маршрут можна пройти лише за один день. Щоправда, зробити це досить складно і зовсім не про складність шляху. Затримки викликають неймовірно гарні краєвиди. Заворожуючи дух, вони просто змушують зупинитися і насолодитися ними. Дорога проходить вздовж хребтів, то піднімаючись нагору, то опускаючись донизу. Види постійно змінюються не менш красивими, а в один з моментів через гірські вершини і зовсім з'являється красиве, блискуче як гірський кристал, озеро. Така неймовірна краса природи на всі 100% вартує того, щоб пройти шість кілометрів маршруту.

Саме озеро утворилося тисячоліття років тому внаслідок танення льодовиків. Як не дивно, воно досить тепле і в ньому навіть можна скупатися. До речі, з озером пов'язано безліч місцевих легенд. Вони допоможуть скрасити вечори, проведені в наметі тим, хто обрав собі дводенний маршрут.

Прямо на березі озера є наметове містечко. Але, оскільки наш маршрут був одноденним, ми в ньому зупинялися і вирушили у вихідну точку, на Заросляк. За «жовтим» маршрутом це близько семи кілометрів. По всьому шляху біля стежки біг струмок, який в кінцевому результаті перетворився на одну з приток річки Прут. Краї стежки радують численними чорничними кущами, смачними і корисними ягодами, що балують у сезон.

Різноманітність маршруту не залишає місця для нудьги. Починається він досить різким спуском. Кам'яниста стежка досить небезпечна. Особливо це стосується дощового сезону, коли камені особливо слизькі. Тому, перед тим як поїде на маршрут, не забувайте про те, щоб ретельно вивчити прогноз погоди.
Після закінчення кам'янистої стежки нас зустрів ліс з яскраво-зеленим листям дерев, що дуже нагадує зарості південноамериканських тропіків. Потім на нашому шляху чергова стежка, яка веде нас вздовж гірського схилу. Нам здавалося, що звідси відкривається панорама на всі Карпати.
Гори нескінченні та йдуть за обрій. На завершення всієї цієї краси ми виходимо на стартову точку – до соснового лісу біля Заросляка.