Найекстремальніша екскурсія Карпатами з Дмитром Комаровим

За словами журналіста Олени Мело Тсіна, вперше вона побачила телешоу "Світ навиворіт" із Дмитром Комаровим близько 5-ти років тому. Передача настільки захопила її увагу, що вона залпом на одному подиху переглянула відразу кілька сезонів. Потім вона передплатила YouTube-канал і вже не пропускала нові випуски проекту. Деякі сезони, наприклад, подорожі до Африки та Індії її настільки захопили, що вона переглядала їх кілька разів поспіль.

Вже тоді вона почала подумки представляти себе в ролі мандрівника і мріяти колись вирушить у подорож разом із Дмитром. Спочатку це бажання їй здавалося абсолютно нереальним та нездійсненним. Проте, у квітні, на вихідних вона все ж таки збулася.

Олена назвала це екстремальною екскурсією карпатськими горами. А найголовніше – на цю екскурсію вона вирушила разом із Дімою Комаровим. Далі продовжуватимемо розповідь від імені самої Олени.

Плани на туристичні подорожі весни 2021 року у мене були найрізноманітніші. І, думаючи над кожним із можливих варіантів, я навіть у найсміливіших мріях не могла уявити собі, що стану учасницею нового проекту Дмитра Комарова "Мандруй Україною". Він стартував на каналі 1+1 уранці 9 травня. Пропозиція надійшла до нашого видавництва від команди проекту і передбачала "різноманітнити своє дозвілля" та взяти участь у подорожі разом із самим Дмитром Комаровим. Звичайно, після цього у виборі туристичного маршруту питань вже не було. Мене цікавило одне – що складати у свій похідний рюкзак.

Моя подорож почалася зі здачі ПЛР-тесту. Потім наша група, озброївшись усіма обов'язковими безпековими заходами при пандемії, враховуючи маски, санітайзери приїхала на Південний залізничний вокзал. Так, 22 квітня рівно о 22.30 ми зайняли весь 6-й вагон і відповідно до тих самих заходів безпеки дотримувалися дистанції і розмістилися по дві людини в одному купе.

О 07:39 ранку нас зустрів залізничний вокзал Івано-Франківська. Там нас зустрів "вуйко з полонини" Юрій Соломченко. Неймовірна харизма героя однієї з майбутніх телепередач Дмитра Комарова вразила всіх із першого погляду. До речі, згодом, вже після зйомок ця дивовижна людина стала другом Діми – він знав абсолютно все, починаючи від того, які гриби і коли можна збирати в Карпатських лісах і закінчуючи придбанням земельних ділянок та нерухомості.

Після Франківського вокзалу ми на трансфері переїхали до Верховини – неймовірно колоритне містечко, яке знаходиться прямо біля підніжжя Говерли. До речі, місцеві називають Верховину столицею Гуцульського краю. Там ми заселилися у комфортному та гостинному готелі "Верховель". Там нас зустріли неймовірно смачним сніданком, що складався здебільшого із традиційних для цих місць частування. Ситна їжа у поєднанні з неймовірними звуками трембіти стали початком нашої насиченої емоціями пригоди.

Підкріпившись і набравшись сил, ми з комфортом розташувалися у джипах та місцевих всюдиходах – ГАЗ-66. Вони й доставили нас високо в гори, туди, де знаходяться гуцульські сироварні, місця, де народжуються неймовірно смачні бринза, вурда та будз – карпатські сири. Разом із головним редактором жіночого порталу HOCHU.ua Ганною Іваненкою я обрала старий добрий та надійний ГАЗ-66. Як виявилося після – цілком необачно.

Ця поїздка на дітищах радянського автопрому була для мене найекстремальнішою з тих, які я пережила. Скажу більше, коли автомобіль кренився надто круто – у мене перед очима пролітало все життя. А нахилився ГАЗ-66 і сильно, і часто. Не варто забувати про те, що цього року весна особливо не поспішала і в горах ми пересувалися не дорогами, а суцільним болотистим бездоріжжям.

При цьому водій у цій неймовірній гонці навіть і не думав пригальмовувати. Навпаки, він сказав нам "Якщо хочете вижити в горах - не зменшуйте швидкість". Виявляємося такі екстремальні перегони – це звичайна річ для місцевих, які ганяють цим бездоріжжям за будь-яких погодних умов і в будь-яку пору року.

Оговтатися від таких екстремальних «покатушок» як не дивно, мені вдалося практично моментально - як тільки ми закінчили підйом, і нашому погляду відкрилася вершина Говерли. Пейзаж у масштабі 360 градусів забути неможливо.

А повітря! Це зовсім щось неймовірне, я просто не могла перестати жадібно заковтувати його. Тоді мені здавалося, що більше ніде на землі просто немає такого повітря. Словами це почуття передати просто не можна.

Весняна погода у горах взагалі унікальна. Негода, що нічим не відрізняється від зимової, яка змітає на своєму шляху все через якихось 15-20 хвилин змінювалася чистим прозорим небом і ласкавим сонечком. Не встигнувши розкинути свої промені над долинами, воно на кшталт неосяжної мерехтливої ​​ковдри накривало її і розчиняло снігове покривало з мільйонів квітучих крокусів – видовище справді неймовірно красиве. До речі, крокуси гуцули називають брендуше.

Ганна Іваненко, головний редактор жіночого порталу Hochu.ua каже, що незважаючи на те, що вона обожнює екстрім наполегливо рекомендує не вирушати в екстремальні подорожі горами без супроводу професіоналів своєї справи. А якщо ні, то може загрожувати справжня небезпека.

Але, лірика лірикою, час повернуться до сироварів, чия праця без перебільшення можна назвати пекельною. Але традиційна культура жива і тішить дивовижними сирами. Сезон сироваріння прийнято відкривати 20 травня та закінчувати 20 вересня. Усі ці чотири місяці люди щодня випасають корів, овець та кіз, збирають, варять та коптять сири. До речі, даремно багатьом може здаватися, що така важка праця гідно оплачується. Насправді, протягом 4-х місячного сезону вони заробляють лише 45 000 тисяч гривень.

Щоправда, більшість сироварів вважають свою роботу не способом заробітку, а даниною тисячолітнім традиціям. Секрети, що передаються з покоління до покоління, необхідно зберігати і передавати у спадок. На жаль, сироварні поступово, але незворотно зникають і кількість їх скорочується щороку зараз у Карпатах лише близько 20 сироварень. Ставати зрозумілим, що тільки людський альтруїзм не допоможе зберегти традиції. Тут потрібне державне фінансування, створення оптимальних умов та інша підтримка влади.

Не менш колоритною стала для мене зупинка біля кіоску з мінералкою. Здавалося б, що може бути незвичайного у простій мінеральній воді. Зовсім ні – Іван Васильович торгує нею ще з 1953 року і за цей час ще жодного разу не змінював традиційну техніку та рецептуру. Тому, всього за 7 гривень, витрачених на склянку лимонаду, Ви потрапляєте в машину часу і телепортуєтесь за часів чорно-білих фільмів – такий собі недорогий квиток у дитинство.

До речі, за словами самого Дмитра Комарова, у виборі маршруту для телешоу "Мандруй Україною з Дмитром Комаровим" дивовижний Іван Васильович, який не змінює професію понад 50 років, став причиною того, що було обрано саме Верховину.

Але, і це ще не все з справді душевних екскурсій та знайомств, які на нас чекали в Карпатах. До них сміливо можна зарахувати поїздку на пасіку до Петра. Цей колоритний бджоляр сам розводить бджіл, збирає мед і готує з нього всякі смаколики і навіть віскі. Також він використовує свій "звіринець" для проведення бджолотерапії.

Більшість із присутніх журналістів боялися наближатися до бджіл ближче ніж на 10 метрів. Але Дмитро Комаров не був би сам собою, якби не вирішив випробувати терапію бджолиних укусів на собі. Бджоли вкусили його 3 рази, Діма практично не відреагував на укуси, з усмішкою заявивши, що, напевно, бджоли сонні і вони не мають сил кусатися боляче. Але стійко тримався лише Комаров, а половина з дівчат – журналістів були за крок від втрати свідомості.

Давши спокій бджіл і вулики, Дмитро вирушив до своїх шанувальників – а в карпатських горах їх виявилося чимало. Чутки в українських селах розходяться швидко, тож на зустріч із Дімою прийшло чимало людей. Щодо бджоляра – Петра, він і далі продовжував приємно дивувати нас – свіжозібраний мед, сир, банош зі шкварками та ексклюзивне віскі на меді – такого ми ще ніде не бачили. Усе це Петро супроводжував грою місцевих і дуже незвичайних музичних інструментах. До речі, бджоляр вміє грати на 10 з них.

Ми відчували неймовірні позитивні емоції від спілкування. Але виявилося, що і це ще не все. "Добила" нас таємнича кімната з розташованими в ній вуликами. Така собі спальня на бджолиних вуликах. За словами Петра, якщо поспати на них лише 2 години можна повністю оновити і зарядити енергією організм. Коштує година такого екстремального сну лише 100 гривень. Щоправда, впускає туди бджоляр далеко не всіх бажаючих.

Ну і, не приховуватимемо, що жоден із команди журналістів не поїхав з пасіки без медового віскі. Півлітрова пляшечка коштує 300 гривень. До речі, Петро відправляє своє чудо-зілля по всій Україні, а допомагає йому в цьому Нова пошта.

Чарівні Карпати наяву відкривали перед нами свої секрети. І ще одним доказом цього став Музей Магії. До речі, саме там ми додали собі "+" у карму, звільнивши від кліщів двох пухнастих красенів котів, що вийшли нам назустріч.

Далі у супроводі молоденької дівчини – екскурсовода пішла прогулянка музеєм, дивовижні легенди про карпатські мольфари, магічні таїнства і дива, що відбуваються навколо. Можливо, комусь відомий твір Ольги Кобилянської "У неділю рано зілля копала", вона просто-таки наповнена таємничими ритуалами мольфарів. У них присутнє багато - і заспиртовані змії, і змови, і ритуали і зачароване веретено, яке, наприклад, я навіть не наважилася взяти в руки. Поїдете та спробуєте, можливо, у Вас вийде.

Наприкінці нашої подорожі Дмитро Комаров подарував нам незабутню подорож на маленькому 4-місному літаку. А керував ним, не багато, чимало найкращий військовий льотчик України Ігор Табанюк, який мешкає у Коломиї. Для тих, хто не знає, саме з Ігорем Табанюком два роки тому Дмитро Комаров подарував нам незабутню подорож на маленькому 4-місному літаку. А керував ним, не багато, чимало найкращий військовий льотчик України Ігор Табанюк, який мешкає у Коломиї.

Для тих, хто не знає, саме з Ігорем Табанюком два роки тому Дмитро Комаров облетів за 3 дні всю Україну, що офіційно було визнано рекордом.

Щоправда, погодні умови не дозволили нам помилуватися красою гори Говерла з висоти пташиного польоту. Але нам було цілком достатньо і польоту над безмежними карпатськими лісовими масивами, річками та каньйонами.

Напевно, саме того дня я побачила найбільшу кількість щасливих людей одночасно. Усі мої колеги – журналісти поверталися, наповнені неймовірною божевільною енергією. Їхні очі, що горять, вражали – ця пригода повністю затьмарює похмурі сірі будні, які все частіше зустрічаються у кожного з нас.

На сьогоднішній день у нашій країні питання малої авіації досить плачевні. Але після нашого неймовірного польоту дуже хочеться бути впевненими в тому, що прогрес в Україні все ж таки буде, і отримувати задоволення від такого виду подорожей зможе більша кількість українців. Наприклад скажу, що переліт на такому невеликому літаку з Києва до Коломиї займає всього півтори години, заправка бензином не буде дорожчою, ніж заправка джипа, а ось враження будуть просто неймовірними.

Якщо поїздка до Карпат вже давно була у Ваших планах, і Ви просто не знаєте, з чого почати – рекомендую в першу чергу вирішити питання з житлом. Так, вартість нашого номера у затишному "Верховелі" була від 1100 до 2300 грн. за кожний.

Але, якщо Ви волієте насолоджуватися естетикою яскравої місцевості по максимуму - знімайте котедж, що знаходиться прямо в горах. Задоволення коштуватиме 2000-3000 грн. за добу. Але натомість Ви отримаєте панорамні вікна з постійними звуками живої природи за ними. А екстремали зможуть «особисто» поспілкуватись із дикими представниками тваринного світу Карпат. До речі, місцеві жителі не бояться таких гостей.

В одному з таких інста-будиночків нам навіть вдалося побувати особисто. Я говорю про гостей у Юра Соломченка, познайомитися з яким можна в одному з випусків "Мандруй Україною з Дмитром Комаровим" на 1+1 з 9 травня.

Три неймовірно насичені дні, які зайняла поїздка, були просто дивовижними – ми записали безліч ексклюзивних коментарів та інтерв'ю в нестандартних форматах. Можна сказати у Дмитра Комарова та Олександра Дмитрієва ми брали їх буквально на ходу – в автомобілях та поїздах. Що стосується Ваших коментів і лайків, то вже перші години після того, як фотографії були викладені в мережу, їх вже були тисячі. Це й не дивно, оскільки на них зображено найкрасивішу країну у світі.

Нам з Вами просто пощастило народитися в країні, в якій є буквально все – широкі річки та бурхливі водоспади, глибокі та безкраї моря та круті, що йдуть у хмари, гори, нескінченні поля та долини, а найголовніше – неймовірно душевні та теплі люди.

Ну і, звичайно ж, наша команда не може не висловити свою подяку найкращому у світі тревел-журналісту Дмитру Комарову. Колись Марк Твен сказав: «Подорожі позбавляють тебе дару мови, а потім перетворюють на кращого оповідача». Саме це ми можемо сказати про неймовірну подорож, яку подарував нам Діма.

Окрему подяку ми висловлюємо молодіжним активістам із Верховини. Майбутнє країни у безпеці доти, доки в країні живе така молодь.

Якщо, збираючись до Карпат, ви не знаєте відповіді на запитання "Що? Де? Коли? Почем?" - Досить лише написати їм в Інстаграм. Відповіді на сотні наших питань з'являться негайно.

P.S. Звичайно, окремий респект слід сказати прес-службі Дмитра Комарова! До речі, вже через пару днів після нашого теле подорожі Карпатами, Верховину відвідало президентське подружжя. Володимир та Олена Зеленські також відвідали Музей Магії, будинок-музей "Тіні забутих предків" та інші не менш колоритні місця столиці Гуцульщини.